03:11, 22 травня 2018 року

Гостьова книга
Підписатися на
розсилку новин
Пошук
Друзі сайту
З колекції

Нас цікавить ваша думка
Історія:


Це мабуть найкоротша історія Сокаля в історії Сокаля. Щоб невтомлювати Вас деталями історичних поворотів з життя міста у цьому розділі можна побачити найголовніші кроки в історії Сокаля. Пізніше у розділі "Цікаве з Сокаля" ми детальніше розглянемо різні теми з життя міста. Поступово підготовлюватимуться реферати, а наразі запрошуєм усіх бажаючих взяти участь у підготовці цих рефератів, на такі теми як  "Дивне слово-Сокаль", "Сокаль середньовічний", "Сокальські доти і ІІ світова війна", "Сокальська вишивка" та інші. 

   Офіційні розкопки на території сокальщини та самого Сокаля показали, що людина з давніх давен облюбувала собі цю місцевість. В українській історичній піраміді мабуть нема такого археологічного періоду, стоянки чи поселення якого не було зафіксовано археологами на сокальській землі. Тому зрозуміло, що дата заснування міста - тема дискусійна. Але як прийнято у істориків вік міста нараховується із першої письмової згадки.

   Ітак від недавна сокальчани святкують своє день народження нараховуючи свій вік від 1377 року. Звичайно, ця дата стосується уже добре заселеного міста, яке можливо мало свою вагому точку в історії. Колискою міста на ті часи було лівобережжя річки Західний Буг. На правому березі ріки, розташовувався замок. Можливо на початках було невеличке поселення в кілька дворів. Та будівництво замку, який міг бути піднятий для укріпленя кордонів (Сокаль і по сьогоднішній день є прикордонним містом) дало прискорення осіданню сімей на цих землях, котрі належали до Белзького удільного князівства. У замку довший час проживав князь мазовецький і принц руський Зимовит, чоловік Олександри, сестри польського короля Ягайла. Так у 1411 році Зимовит видав привілей для міста Буська. А у 1424 році місто Сокаль отримує Магдебурзьке право із Зимовитих рук, який помер у 1462 році і Сокаль у складі Белзького князівства перейшов до польських володінь. Таким чином навколишні села із Сокалем на чолі утворили Сокальське староство. 

   На перший погляд польські королі ставились добре до цього старовинного руського міста. Місту було надано чимало привілегій, які б сприяли в його розвитку. Та це лише було необхідною допомогою, адже Сокаль неодноразово зазнавав нищівних ворожих нападів які тривали майже 20 років, з 1499 по 1519р. Остання подія різко повернула історичний шлях міста. 2 серпня 1519 року польсько-українська армія під командуванням гетьмана М. Фірлеєма та князя К. Острозького зазнала остаточну поразку від татарського війська. Верхівка армії врятувалась відступивши та сховавшись в сокальському замку. Місто залишилось для мародерства ворогам. Народні вислови : "камня на камні не осталось" чи  "зтерти з лиця землі" вдало підходять для того, щоб описати становище Сокаля після відходу татарських військ. Посіяний страх, який ще довго нагадував про себе димом, лаєм собак та криком залишившихся в живих людей, зробив свій еффект. У 1524 році місто було перенесене на правий берег р. Буг де його можна побачити й сьогодні. 

   З ентузіазмом почав розбудовуватись правобережний Сокаль. Чорний день міста відійшов у минуле. Та набіги татарів продовжувались і надавали своїх матеріальних ушкоджень. Кілька пожарів також притормозило розвиток міста. Та недивлячись на все Сокаль приймає активну участь у світовій історії. Так у 1594 році в найстарійшій церкві св. Миколая була проведена нарада українських церковних ієрархів на тему унія з Римом. У 1650 році розпочалась будова емблематичної споруди Сокаля монастиря Бернардинів. У 1656році до міста завітав гетьман Б. Хмельницький, який розбив свій табір в урочищі Валівка. Гетьман Ханенко таборував під Сокалем у 1672р., шведські війська у 1702р.В 1704р. на бабинецьких полях обозом стояв король Август ІІ, а в 1708 році поляк А. Сеневський розбив тут литовські війська. Між голодними військами та пожежами, не дивлячись на пільги , місту було важко встати на ноги. Та здається у 1830р. справи пішли на поправку. З усієї Галичини до Сокаля почали з"їжджатися шляхтичі, аби насолодитися сокальським кусочком Бугу. Своєрідний курорт, який крім туристів приніс і їх гроші, що дало змогу поповнити казну та обновити Сокаль новобудовами. У 1841р. місто розширяється придбавши навколишні села Бабинці і Косин. А у 1885році до Сокаля приїхав поїзд. Ця подія остаточно відкрила місту дорогу до розвитку. І уже під кінець ХІХст. Сокаль належав до 30-ти найголовніших міст Галичини.

   Активну участь Сокаль прийняв і у першій світовій війні. 13 серпня 1914 року Сокаль був зайнятий російським військом під командунням генерала Рузського. В липні 1915 року австрійські війська під командуванням генерала Меккензена вступили в бій із росіянами пересунувши таким чином фронт. У 1918р. 5-та Сокальська бригада при Українській Галицькій Армії, брала активну участь у боях за долю Західно Української Народної Республіки. 1919р. Галичина переходить до складу Польщі і з нею Сокаль. У 1939 році Сокаль у складі Західної України став частиною Радянької України та Союзу Радянських Соціалістичних Республік. А 22 червня 1941 року у Сокаль вступили фашистські війська. Активну участь взяли сокальчани і у визвольній боротьбі ОУН - УПА. Та по закінченню 2-ої світової війни та винищенні українських підпільників у Сокалі запанував комунізм. У часи радянської влади у місті було збудовано кілька індустріальних комплексів , що привело до нового напливу людей та розширенню міських територій. Клич останнього секретара СРСР М. Горбачова "ПЕРЕСТРОЙКА" долунав і до Сокаля. Люди взяли активну участь в духовно-національному визволенні. Так у 1991 році Сокаль став незалежним українським містом у складі нової вільної України.

   На сьогодні це 30-ти тисячне зелене місто на березі річки Західний Буг. Місто із своєю давньою історією, із своїми дворами та її власниками. Усі із своїми маленькими історіями - атомами, цього жвавобючого серця - СОКАЛЬ.